В канделябри каштанів поставиш свічки
Травневому духу.
І загрузнеш в мелодіях по кісточки —
Слухай!
То вальсує-тече пелюстковий розмай
Лебединих рапсодій,
Аж втрачає свідомість антеновий рай —
Годі!
Досить схлипів шаленства і мрійних зітхань
Всіх романтиків — досить.
Онде вітер закоханий тінь свою: «Встань!»
Просить.
Він сьогодні побачив крилатості щем —
Не гнуздайте мустанга!
Там, на вежі собору, з двогострим мечем —
Янгол.