***
Герої як раз вмирають
лишаються сірі й кволі
герої ідуть на стяги -
на те вони і герої.
Розстріляні чи розп’яті,
небо прикриють й спину,
і знову нічним набатом
розбудять мою країну.
Хворий фанат імперій
наживо горло їй шиє
та в барикадах артерій
пульсує незламний Київ.
Дихається - як в останнє,
ілюзій – катма, тільки цілі,
темнішає на світанні,
герої стають в прицілі.
Та кільки ж сумлінь і тіней
у кожного з нас зісподу…
«Гей, кача пливе по Тисині!»...
І натовп стає народом.