Подрузі-волонтерці
Щось тобі не скавчиться — виїться,
хоч і вичавлена до дір…
Стукай, стукай — дасть Бог, відкриється,
тож зірвися або ж повір.
Глянь на себе — і скублена, й патрана,
серце зовні, а нерви — вглиб.
Каски, берці. Аптечки складено…
Відіспатися — та коли б?
Думай, думай: чи варто паритись?
П’ятий рік — і все те ж пальто…
У колишніх твоїх напарників
вже квартири і третє авто.
Спину щемить — мішки і протяги…
Хто ж там вартий таких зусиль?
Слухай, мила, а як щодо шопінгу?
Тепловізор. Шкарпетки. Приціл.